Брeду по-лугу…

Бреду  по  лугу,  як  та,  що  біжить  по  хвилях,
шкода,  що  одна  -  мабуть  не  судилося  бути  разом  нам.
Брести  в  зелений  простір,
оксамитових  колосів  килим.
Ромашки  схилили  голівки  вроздріб,
оголошуючи  серцю  бій.
Волошки  в  Душу  дивляться  твоїми  очима.
Стою,  як  незабудка
поглядом  роздягнена,  росою  мічена,
Душа  сльозою  відмічена.
Навкруги  запах  степового  сіна,
у  голові,  як  з  хмільного  полону.
Трава  лоскоче  ноги  ніжною  насолодою,
Природи  казковим  дотиком.
Купа  кольорів  в  руках  вабить,  запахом  п'янить.
Обличчя  в  нього  роняю,  як  сніжинка  на  твоєму  обличчі  таю,
як  пушинка  від  шепоту  ніжного  відлітаю.
Крізь  пальці  твоїх  рук  пропадаю.
Люблю  так  ніжно  -  сама  не  знаю.
Неначе  Душу  тобі  віддала  лотерейним  білетом,
з  іще  невідомою  відповіддю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Svitlana_Belyakova