Захистимо тепло своїх осель
на тій своїй – чужій війні на сході…
Нам так судилося. В людській природі
Вітчизну ставити понад усе.
В серцях у нас – сім’я, родина, рід,
надія на майбутнє: щоб єдина,
заможна і спокійна Україна,
від Велеса вела свій родовід.
В серцях у нас є пращурів геном,
що кличе бити на Змі̀євім Валі
отих, кого ми «москалями» звали –
Батиєвих нащадків за Дніпром.
Хоча пропала Велеса скрижаль,
хоча лютує обр по Україні, –
історії заведена спіраль
веде полки від Галича й Волині!
В обличчя східний вітер стяги рве!
Тріпочуть бунчуки над головою!
Молись за нас, Волинь! Сурма – до бою!
Ми тої нації, яка собою
Європу заступила – і живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2020
автор: Анатолій Костенюк