Хмари мчать табунами

Весняні  зливи  відшуміли,
Проне́слись  хмари  дощові
І  білосніжні  небо  вкрили,  
Вони  як  коники  живі.  

Мчать  табунами  в  даль  безмежну,  
Несуться  з  вітром  навпростець.
І  в  ці  простори  неосяжні
Вперед  веде  всіх  жеребець.  

Позаду  вітер  дрІ́бні  хмари
Немовби,  гриву  на  льоту,  
То  гребінцем  її  поправить,  
То  заплете  в  одну  косу.  

Вперед  ці  хмари  підганяє,  
Граційність  додає  у  рух
І  милуватись  заставляє
За  дійством  цим  усіх  навкруг.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2020
автор: Ольга Калина