В повітрі літає щастя. Лови! Любов дається тобі
згори. Бери! Якщо віру й надію маєш, щастя своє піймаєш.
І ось уже невидимі сіті любові, так міцно тримають
їх двоє і ловлять, ловлять митті щастя як неба, вічності причастя.
Літо, літечко прийшло. А весни як не було. Одна
лише мить. Встигай, друже, жить й митті щастя ловити. Ними й
будемо жити.
Ух! А любов то дух! Велика спрага до життя.
Сильне почуття. Серця біль. Щастя втримати зумій! Воно ж як
птаха, уміє літати. В неволі його не варто тримати.
Не втримати. Воно волю шукає. А знаходить долю, нашу долю.
Хоч важко до болю, та не нарікаємо на долю.
Щастя те у нас самих. День затих. Вечірня тиша.
Місяць, зорі і тих двоє бережуть те щастя своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2020
автор: яся