Коник

Я  за  тобою  скучила,  ти  ж  мій  скрипачу!
Давно  ж  ми  з  тобою  не  чулися,  не  мовчали.
Давно  уже  вітер  не  обійма  так  за  плечі  –
Вже  за  тими  плечима  немало  було  печалей.
Багато  пройшло:  щось  минулося  —  щось  зосталося;
Розгубила  по  білім  світу  мільйони  слів.
А  без  тебе  мені  таки  сумувалося,
Бо  ж  там  не  було  у  мене  таких  вечорів.
Як  тут  ти?  Чую,  вивчив  нову  мелодію.
Чи  забув  вже  мене?  Чи,  як  я  —  сумував  і  ждав?
Багато  міст-людей-подій  в  моїй  хронології,
Та  більше  ніде  ніхто  мені  так  не  грав.
Не  втихай  —  дай  за  стільки  часу  насолодитися!
Господи,  як  я  скучила  —  хто  би  знав!
Нарешті  —  вдома!  Дозволю  собі  спинитися  —
Послухать  коника  серед  трав.

13.06.12          20:36

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2020
автор: Аліна Гомон