...сон здавався реальним. Однак коли він відчув абсурдність подій які він там бачив… стало коротше зрозуміло, що то усе не реально. Брехня реальності. Чи щось таке. Не більше ніж його божевільні фантазії. Принаймні прокинувшись він пам’ятав, що поцілував Катерину… Усе було таке реальне… хоча дії надто підозрілі.
Отож. Ми знаємо, що він зрозумів, що все, побачене їм романтичного спрямування сон. Нехай. Але… боліла голова. І він не пам’ятав, що було дійсно вчора. Ніби і не пив!
Він лежав на кріслі. Накритий простирадлом виготовленим ще за радянських часів.Можливо ще навіть за часів тоталітаризму чи подібного перевищення норм моралі… Боліла голова.
Він підвівся! Усе було покладено за власне його стандартами. Телефон на тумбочці, телевізор на столі. Інше не було суттєвим. Отож… треба згадувати.
Він підвівся(нагадаю вам знову його дію). Чого чекати? Треба спуститися. Можливо щось нагадає йому.
Стоп!!! Якого фіга двері зачинені? ЕЕЕЕ? Що вдіяти. Хто закрив? Яка *** посміла це зробити. Це по перше не тактовно.
Найстрашніше те, що у природі за його пам’яті він не знав ключі від дверей. Вибити? Я не настільки грубий. З вікна? Страшно , що робити.
Раптом. Шафа з одягом відкрилась…
Звідти виглядало обличчя невисокого , переляканого чоловічка років 30.
Салют бро. Вчора ти мені життя напевне врятував. Розкажу відносно коротко про суть речей. ОООО не треба падати. Усім страшно! Мені також страшно. Що вдієш?! Слухай. Ти мені здоровому чоловіку життя врятував. Учора янгол… ну, друг Ісуса чи він сам намагався вбити мене, однак заплутався в погоні за мною. Адже хто може бути розумніший ніж Яцько Безіменний! Так! Я не божевільний!..
Його світ потемнів… Він надзвичайно налякався. життя ніколи не заводило його в настільки складні життєві ситуації. О, ні ! Заводило. Коли у магазині йому не висачило 60 коп. на покупку продуктів… але зараз це було не важливо. Отож сон… До чого сон? Ні до чого. Оцінюємо ситуацію. Перед ним стоїть чоловік у халаті з божевільні і доводить якусь маячню про яку він сам нічого толком не знає…
Тож ви… ем, як то… шоб зрозуміліше, чи ясніше… шо вам у мене потрібно? До чого я? Я звичайно розумію… перепили. Біла гарячка. Чи як воно. Однак. Від погоні все життя не сховаєшся. Колись то вони вас знайдуть… я б вам радив поки що не пити горілки чи вина. Можливо… але розкажіть про ваші ілюзії..!
Прибулець почав розхитуватись…
От же ви скотини… ніхто мені не вірить. Бачив я Янгола . З ікони. Я за ним. Він тікать. Я за ним! А потім мене сюди двинули. І я драпанув! Тепер зрозуміло… він всіляко затирає сліди. Йому не хочется щоб ми знали, що месія між нами. Він напевне готує апокаліпсис. Справедливий суд і все таке. А ото вчора коли я до вас забіг перекусити бо нічого не їв кілька днів від учора…
Поясни мені!( Він зірвався) чому ти побіг до мене?
ЕЕЕЕ ну ти мене ображаєш, брат . Вся країна знає тебе та твою адресу. Філософ невдаха… о, ні. Іще плюс письменник, та поет невдаха. Загиблий талант. (Тут він дав йому сторінку з газети).
«Холодний Андрій. Хто він? Що з ним?»
Що за фігня… Моє ім’я!Так . Але я не поет. Я безробітний останні 6 років!Хоча я сам не пам’ятаю хто я. Ти здорово мене вчора шизонув. Нехай. Логічно. Ти зрозумів, що я буду один . Однак … я пам’ятаю якусь пожежу…
Так. Пожежа була. Ми цього не спростовуємо. Однак. Краще тобі нічого про це не знати . Розумієш? Коротше. Янгол хотів мене вбити. Однак він помилився. З неба краще спостерігати… а тут трошки інший ракурс. Пофіг на це. Я напевне піду. Адже тепер він і тебе почне шукати. Я небезпечна фігура! Я зараз піду через вікно…
Божевільний до кінця виліз з шафи. Розім’явся . забрав зі стільця решту якогось засохлого хліба. І зістрибнув з вікна на траву… Ще зустрінемось. Їм нас не взяти…
Отож, якась фігня зранку. Якийсь янгол. Ця горілка. Але це не важливо! Важливо згадати хто він. Можливо вийти на вулицю?
Він спустився. Виглянув з вікна. Звікна. Звікна. Вікна З… та вікна З.Темрява. Шось незрозуміле..
Перед будинком. Якийсь чоловік цілує Катерину.Шо це?
Так. Він не зізнається їй. Однак вона нічого не знає про його почуття. .. Вони точно знахабніли.!
Катерина відійшла від чоловіка. Підійшла до будинку.
Дружееее! Я тобі книжки принесла. Я розумію у тебе духовна криза. Але так треба.
Він схопив свою швабру. Вискочив та попрямував до чоловіка .
Ти хто?
Чоловік зашарівся. Вірніше здивувався . Але швидко прийшов до тями.
Мене звати Ян Гол. Не дивуйтеся на трохи дивне ім’я. Я поляк за походженням.
Янгол? (тут він глянув на іконку). Ем… і дійсно схожий …
Друже… давай не будемо далекі… Я знаю шо тобі подобається Катерина. І що ти боїшся їй про це сказати. Я знаю, що ти мочешся в ліжечко. Принаймні так було в 5-6 років. Я знаю, що ночами ти плачеш. Я знаю як одна людина тебе відшила. Я все знаю про тебе.
Ем… Ех… Що? Звітки? Як? Янгол… навіщо ти переслідував того чоловіка? Хоча… блін.
Який сенс життя.
Раптом Ян Гол зробив крок назад. Та крикнув…
Поцілуй її….
Поцілуй її…
Поцілуй її…
Світ розпадався на частинки. Він розривався . Все зникало. Зачекайте… невже все. Невже оце і є кінець світу. Судний день… Хто він такий?...
Все продовжувало розпадатися…
Цілуй її… цілуй її…
Він прокинувся…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2020
автор: Філарет