Я пам’ятаю, як ще був дитям,
Мелодія лунала через сіре місто,
Наповнювала дух мій відчуттям,
Що на цю музику хтось має відповісти …
Я пам’ятаю сходи і палац,
Як музикантам не було де навіть сісти,
Вони зіграли стоячи для нас.
Мелодію, що тиха й урочиста …
Чи біль в душі чи знову наш Майдан,
Вона в собі несла якогось вірша,
Що шепотіла тихо-тихо нам,
Коли ставало зовсім гірко, навіть гірше …
І коли автор в інший світ пішов,
Згадались із життя прості хвилини.
Цією музикою він наче поряд йшов,
Це була честь для кожної людини …
*[i]Мирославу Скорику з вдячністю[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2020
автор: Дружня рука