Вітре, вітре – вієш вітре,
Розмовляєш з нами,
Оптиміст ти, ніц не хитрий –
Чути сміх з-за рами...
Де не був, літав світами,
Пілігрим небесний –
Всіх музик співаєш гами,
Хоч зима, хоч весни.
Всяка рость кива в такт слову,
Ніжному твоєму –
Ось коли по часослову
Славну пієш тему.
Та коли звірієш з гиком,
Жалість забуваєш –
З берегів виходять ріки
І дахи зриваєш!
Друже вітре – всіх помилуй,
"Соловей розбійник?"
В небі можеш швидкокрилим,
На землі ж – нам біди!
31.05.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2020
автор: Променистий менестрель