Живе любов

Живе  любов  у  кожнім  поколінні
І  поруч  йде  через  усі  роки.
Лишаючи  сліди  свої  нетлінні
І  ніжністю  торкається  руки.

Живе  любов  і  розквітає  цвітом,
Даруючи  закоханим  слова.
Вона  приходить  взимку,  а  чи  літом,
Теплом  холодні  душі  зігріва...

Розпалить  нишком  полум'я  в  каміні,
Наллє  у  келих  білого  вина.
Мелодія  полине  Паганіні,
Вона  із  серця  дивом  вирина.

Враз  оживуть  ті  теплі,  світлі  мрії,
Перенесуть  у  казку,  де  весна
Своїм  теплом  серця  і  душі  гріє,
Пташина  пісня  лине  голосна...

А  ось,  уже  зима  кружляє  в  танці,
Серед  вітрів  і  сніжних  хуртовин.
Торкають  інструменту  -  клавіш  пальці,
Мелодія  летить  до  Верховин.

Спускається  в  долини  й  замовкає,  
Вертається  у  дім,  знов  до  вогню.
В  каміні  наче  жар  -  душі  палає,
Хтось  промовляє  трепетне  люблю...


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878013
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)