Я дякую тобі, за синє небо,
Що можу глянуть у його блакить,
Хоча від мене так воно далеко
Та додає краси, щоби творить
За дивовижні, свіжії світанки,
Що можу зустрічати на зорі
Та милі серцю сплетені серпанки,
Які дарують миті чарівні
За квіти, що всміхаються красою
Та все чарують барвами весни
І можу відобразить, що росою
Спокійно по траві ось так пройти
І у важкі хвилини так відчутно
Вже зважуєш всі цінності життя,
Я берегтиму віддано і мудро,
Як ненька береже своє дитя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик