Коли думки складаються в набір речень
В набір словосполучень
В набір слів
Набір складів і літер.
-
Особливо, десь так - в надвечір'я.
Каша у голові. Чи може, точніше - коктейль?
З рота вилетить - так - хіба що лиш пір'я.
Навіть не горобець. І не синиця. Й не журавель.
Мовчать, як нема що сказати, нема як сказати.
Як не зрозуміють, як не пояснити, не донести.
І коли в голові смітник, з огризків оцих от салати.
[В принципі, загалом - коли оте, що говорити, не має змісту.]
Як ото розмови крізь сон. Марення з дрімоти.
А самому з собою - добре поговорити.
Й говорити отак, щоб оточуючі не спалили.
Видно, всі психічно підірвані - ті ще діти.
Як і злодії, з дивними лицями - ті дибіли.
Риси на злодіїв лицях, й придурків досить помітні.
Тільки риси бандитів потворні, жорстокі, суворі.
А риси недокінця пропрацьованих - якісь жалюгідні.
Таких оминають, бо явно - душевно хворі.
Тому, й коли ти - експонат музейний, по життю - інсталяція,
Що не має призначення - так, "подивися й піди",
А тільки стоїш собі. Зрідка колись хтось помацає,
А сам-то назавжди залишить на тобі сліди.
Ба, більше, бо ти - якийсь сюрреалізм.
Накручений. Незрозумілий. В нішевому смаку.
Недопізнанний. Недотлумачений. Такий нерозкритий зміст...
І просто, аби не вникати, залишений у кутку.
Моє уповання - купець експонатів, - я думаю, є.
Хочеться віритити - це, все таки, Господь.
Люди приходять і йдуть.
Й чи згадає колись хоч хтось існування моє?
І в їхнім наборі спогадів скільки таких страхотть?
Бачили мене там-то, й там - чиюсь дивну забаву.
А, може й не бачили. А, може, я й сам невловимий.
Що ж містить порожній глечик? Глечик дірявий...
Яка, власне, користь?
Чи розряджена батарейка?
Чи крива виделка?
Чи опалий осінній лист, вітром гонимий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2020
автор: Avsian