225
Ти нещодавно святкував дві сотні,
Від тих гулянь навіть лишилась втома.
Був дирижабль, козаки і коні -
А зараз двісті двадцять п'ять і вдома.
Здригалась Роща від пісень святкових,
Здригались ящірки під тупіт ратиць.
А зараз, рідний, подивись навколо:
Вже не гектари це, а кіловати.
А замість річки, де усі купались,
В парку є тазик - хлорка із водою.
Раніше було як: пораниш палець -
То подорожник завжди під рукою.
І як Тебе найкраще привітати,
Вели дискусії, навіть дебати.
А зараз, рідний, у Фейсбук поглянь ти:
Лише "поширити" і "вподобАти".
Попри роки і попри растоянья,
Рідненька серцю, наче колискова, -
Її узнаю, як оглухну сам я -
Коли лунає Вазнєсєнска мова:
Купити шота всі ми їдем в гОрод,
А на маршруткє воно как-то льогше,
Буяє в лісі красівєйша флора,
Іди полий цвіток, на тобі ковшик.
Но ми піднімем дружно прапор міста,
І дьорнем за його найлуччі роки -
Така в нас мова, Вазнєсєнска чісто,
Так шо ідіть всі нафіг, дайте спокій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877909
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2020
автор: Chuma.voz