Чомусь весна принесла нелегку годину,
Та ще й тоді, як саме березень настав,
Два місяці вже живемо в кайданах карантину,
Бо знов якийсь паскудний вірус завітав.
Сховали ми носи й роти в медичні маски,
А незакриті очі не приховують туги,
Лиш дивишся у небо: "Господи, будь ласка
Від всіх хвороб паскудних вбережи!"
За містом поле й ліс за нами сильно тужать,
Бо сидимо ми в основному по хатах,
Хоч я і оптиміст, та все-одно на серці тяжко дуже,
Ще й час від часу мушу гнати з нього страх.
В ці місяці триматись маємо в своїх родинах,
В житті своєму Все-ж не втратити мету
Цей карантин із вірусом, як це не дивно, дали зайвий шанс людині
Подарувати рідним свою доброту.
Ця ситуація для всіх страшна, неординарна і незвична,
Не думалось, що вірус стільки принесе біди,
Закрито все, і автостанції й вокзали залізничні,
По всій країні вперше зупинились поїзди.
Два місяці у вайбері всі учні вчать уроки,
В екрані зуму бачу всіх і все турбуюсь я,
Від тої думки огорнув мене неспокій:
Коли з екрану ми повернемось в живе життя?
Стоїш у центрі міста в неприродній тиші,
'Тиняєшся без діла, куди-небудь йдеш,
В момент цей розумієш, що людина як комаха а чи миша
І від своєї долі не втечеш.
Проте всіх добрими в дні нелегкі я бути закликаю
До побажань я безумовно віднесу й себе,
Водночас з думами всіма я відчуваю
Людина сильна все переживе.
Коли ми перетерпимо все впевнено і мужньо,
На іншого увагу кожен з нас зверне,
Бо разом ми - команда дуже вже потужна,
Тоді надія більша, що нас лихо омине.
Той час прийде, коли зігріє всіх у червні літня казка,
Всім стане смішно, що боялися ми так,
А рукавички, що нас рятували, і медичні маски
Відправимо невдячно у сміттєвий бак...
Я зичу людям всім ніколи не хворіти,
Життю радіти попри лихо повсякчас,
Ще трохи залишилося нам почекати літа
І хай все добре завжди буде у всіх нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Дмитро Овсієнко 86