Чомусь весна принесла нелегку годину

                           Чомусь  весна  принесла  нелегку  годину,
                           Та  ще  й  тоді,  як  саме  березень  настав,
                         Два  місяці  вже  живемо  в  кайданах  карантину,
                           Бо  знов  якийсь  паскудний  вірус  завітав.

                         Сховали  ми  носи  й  роти  в  медичні  маски,
                           А  незакриті  очі  не  приховують  туги,
                           Лиш  дивишся  у  небо:  "Господи,  будь  ласка
                           Від  всіх  хвороб  паскудних  вбережи!"

                             За  містом  поле  й  ліс  за  нами  сильно  тужать,
                               Бо  сидимо  ми  в  основному  по  хатах,
                           Хоч  я  і  оптиміст,  та  все-одно  на  серці  тяжко  дуже,
                             Ще  й  час  від  часу  мушу  гнати  з  нього  страх.

                             В  ці  місяці  триматись  маємо  в  своїх  родинах,
                             В  житті  своєму  Все-ж  не  втратити  мету
           Цей  карантин  із  вірусом,  як  це  не  дивно,  дали  зайвий  шанс  людині
                               Подарувати  рідним  свою  доброту.

                                 Ця    ситуація  для  всіх  страшна,  неординарна  і  незвична,
                               Не  думалось,  що  вірус  стільки  принесе  біди,
                                   Закрито  все,  і  автостанції  й  вокзали  залізничні,
                                       По  всій  країні  вперше  зупинились  поїзди.

                                   Два  місяці  у  вайбері  всі  учні  вчать  уроки,
                                     В  екрані  зуму  бачу  всіх  і  все  турбуюсь  я,
                                     Від  тої  думки  огорнув  мене  неспокій:
                                       Коли  з  екрану  ми  повернемось  в  живе  життя?
                                   

                                   Стоїш  у  центрі  міста  в  неприродній  тиші,
                                     'Тиняєшся  без  діла,  куди-небудь  йдеш,
                                       В  момент  цей  розумієш,  що  людина  як  комаха  а  чи  миша
                                       І  від  своєї  долі  не  втечеш.

                                     Проте  всіх  добрими  в  дні  нелегкі  я  бути  закликаю
                                       До  побажань  я  безумовно  віднесу  й  себе,
                                     Водночас  з  думами  всіма  я  відчуваю
                                         Людина  сильна  все  переживе.

                                         Коли  ми  перетерпимо  все  впевнено  і  мужньо,
                                       На  іншого  увагу  кожен  з  нас  зверне,
                                     Бо  разом  ми  -  команда  дуже  вже  потужна,
                                   Тоді  надія  більша,  що  нас  лихо  омине.

                                       Той  час  прийде,  коли  зігріє  всіх  у  червні  літня  казка,
                                       Всім  стане  смішно,  що  боялися  ми  так,
                                         А  рукавички,  що  нас  рятували,  і  медичні  маски
                                         Відправимо  невдячно  у  сміттєвий  бак...

                                           Я  зичу  людям  всім  ніколи  не  хворіти,
                                         Життю  радіти  попри  лихо  повсякчас,
                                         Ще  трохи  залишилося  нам  почекати  літа
                                           І  хай  все  добре  завжди  буде  у  всіх  нас!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Дмитро Овсієнко 86