Розбий своє бажання на цурки,
розбий його на тисячі фрагментів,
на мішковині виклади зірки
з дрібних різнонаправлених моментів.
Облиш свій план – хай звіється, мов птах,
у світлі дня розсіється, мов пара,
вже краще записатись до невдах,
ніж цілий світ зненавидіти яро.
Я знаю – справедливості нема,
я знаю те, що люди ненадійні,
і б’єшся ти зацькована, сама
під грім аплодисментів пародійних.
Вже вигідніш зануритись у сон
між трав під неземні пташині крики,
знайти новий у серці Рубікон,
із звіром подружитись без’язиким,
вже краще, як дитину, покохать
свою щасливу недоповнокрилість,
аніж до одержимості бажать
тих благ, що очевидно не судились.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Вікторія Т.