В мого дідуся були найчорніші, найбагатші вуса,
Я завжди думала, що вони живуть окремим життям.
Він вечерком читав мені вірші видатного Стуса,
А вранці я бавилась з його невгамовним волоссям.
В нього був найсолодший голос з присмаком теплоти
І я мала кричала: "Діду, давай ще заспівай одну".
І ми співали, про того чорнявого кота, не попадаючи в ноти,
А потім сміялися у всю та й готувалися до сну.
Досі пам'ятаю смак чорного, крепкого чаю
І погляд гордістю наповнений, коли на сцені стояла.
Тепер в твоїй кімнаті звук тиші слухаю,
Але в серці особливі моменти з тобою зберігаю.
Подумаєте, що немає нічого особливого,
Помиляєтесь, тут все особливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: TetianaBerezova99