И дожить не успел, мне допеть не успеть.
«Кони привередлеые»
Я хрип його серед усіх поетів
впізнавши, як ошпарений лечу
дослухати відомі всім куплети,
що юнаком уперше їх почув.
І ось я вже винищувачем лину
і другу покурити не лишив,
а коні мчать на урвище невпинно,
хоч ще не доспівав і не дожив.
Та встигну, доживу і доспіваю
за нього, як за мене він співав
і правильні книжки всі прочитаю
і пригадаю правильні слова.
Вже не літаємо з Москви в Одесу,
та знаю – не було б у нас проблем
коли б не поділили стюардесу
з таким «неукраїнським» москалем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Анатолій Костенюк