Від Воскресіння до Вознесіння. Очищаємо сумління.
Сум у радість обернеться, а чи радість в сум? О! Скільки тих
дум, думок. Та найбільша дума з дум заполонила серце й ум -
як віру живу зберегти, бо без неї не дійти. А треба йти.
Питання лиш куди? Веди нас, Господи, веди!
Хто вірою у Воскреслого Христа живе, той і до
Вознесіння прийде. А чи прийшов? І возносимося над своїми
клопотами, страхами, переживаннями, образами, сумнівами.
Та як відірватися від повсякдених проблем, тривог?
Як увійти у світ радості, душевного миру і щастя? О! Є духовне
причастя. Господи, уділи нам його.
Отой тягар життя так нас гнітить і прибиває, що сил
життєвих не хватає. Сила життя у силі любові.
Любов. На жертовник долі приносимо свої серця.
Вони для Бога Отця.
Христос вознісся до свого Отця, щоб зіслати нам
Утішителя, Духа Любові, того Духа, що попровадить нас на
дорогу правди і життя, життя у Бозі. Ми на вірній дорозі,
що веде у наше завтра. І завтрашній день починається з ночі.
Пробудимось, відкриємо очі. О! Новий день настає. Нас з
тобою у літо зове. З весни у літо, де достигає наше жито, а
доля кожному свою пісню співає. Нас щастя чекає. Треба йти.
Веди нас, Господи, веди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: яся