Нема пророка на своїй землі,
А свого Вашингтона ми вже мали!
Казилися від злоби у Кремлі
Та тони бруду в голови вливали.
І більшість все ж, повірила брехні,
Страшну неправду сприйняли на віру
Та Україну зрадили в борні,
Віддали на поталу бузувіру.
Забули про Майдан і про війну,
Про тисячі скалічених і вбитих,
Ту величезну і страшну ціну,
Що довелось за волю заплатити.
Що разом з ним пройшли найважчий шлях
І піднялися з попелу , руїни,
Це той, що виніс на своїх плечах
Найважчий бій за долю України.
Не з неба впали томос і безвіз,
А армія вселяла гордість, віру!
І Слава Україні – наш девіз,
Лунало так, що йшов мороз по шкірі!
Усе це в урну, наче в унітаз,
На виборах зебіли все спустили!
Ви жалюгідні, ненавиджу вас
За те, що з Україною зробили!
Тепер принишкли, та на боротьбу
Ці шлунки не піднімуться ніколи.
Прийдеться нам змивати цю ганьбу,
Змивати кров’ю, а не "по приколу"!
27. 05 . 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Мирослав Вересюк