У ніжності вітру загубились слова

У  ніжності  вітру  загубились  слова,
А  з  ними  й  думки  бажання  і  мрії,
Й  від  подиху  часу  настала  епоха  нова,
Холодом  снігу  укривши  чорнії  вії.

Й  під  ногами  уже  не  трава  і  не  цвіт,
А  крига,  сніги  й  густі  заметілі,
І  бажання  змінилися  під  плетивом  літ,
Що  курличуть  тепер,  як  птахи  відлетілі.

Захід  сонця  малює  пройдений  шлях,  
А  з  ним  і  тривоги  ранньої  мрії,
Що  навіки  на  твоїх  устах,
Закарбували  дні  для  вічності  тії.

Повернись,  повернись,  й  по  забутих  стежках,
Віднайди,  своє  перше  бажання
Те,  що  не  згадане  в  жодних  книжках  ,
Те,  що  в  дарунок  принесло  болюче  чекання.

І  загубившись  в  безмежнім  пустому  блуканні  ,
Що  в  душі  пропалює  глибокую,  темную  дірку,
Спробуй,  ще  раз  при  ясному  смерканні  ,
Віднайти  свою  першу  запалену  зірку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Вікторія Воля