Ковід 19 (диптих)

Банкет  під  час  пандемії

Бокалы  пеним  дружно  мы
И  девы-розы  пьем  дыханье,  —
Быть  может...  полное  Чумы!
А.С.  Пушкин

Вклонюся  вулицям  пустим,  
асфальтам  вимерлого  міста  
у  небі  меса  урочиста  
лунає  сонцем  золотим.

В  цей  рік  в  нас  не  було  зими,  
тож  головуючий  не  в  змозі
нам  нагадати  про  морози  
на  учті,  як  під  час  чуми,  

бо  і  морозів  не  було
і  за́тишно  розвився  вірус,  
і  пандемії  привид  виріс,
бо  принесло  його  тепло.

Та  я  у  справах  тороплюсь
не  у  похмурих,  а  веселих:
сьогодні  з  друзями  п’ю  келих
за  дар  благословенних  муз.

Все  ж  краще  в  цей  урочний  час
нам  не  по  закуткам  хворіти  –
троянди-діви  подих  пити,  
хай  небезпечний  він  для  нас!

Кохаймось,  бо  прийшла  весна!
Від  неминучої  розлуки,
солодші  будуть  поцілунки  –
закоханим  і  смерть  красна́!  
10.03.2020р.

19  дівок  ←

«Чого,  брате,  так  збілів?
Що  з  тобою  сталось?»
—  «Ах,  за  мною  через  став
Аж  сто  вовків  гналось!»
С.Руданський

Без  транспорту  і  жити  важко,  
і  в  ніс  ніхто  не  наплює,  
і  рідна  марлева  пов’язка  
поцілуватись  не  дає.

Ти  зупинись,  поглянь  усюди,  
а  не  злякався  то  поклич  –  
побачиш,  вже  не  зовсім  люди  –
примари  ходять  без  облич.

Близькі  до  влади  й  до  реклами  
засвідчують  наш  вірний  шлях:
по  телевізору  так  само,  
всі  толерантні  –  у  маска́х.

Ідеш  по  місту  полохливо,  
втрачаєш  свій  авторитет,  
чекаєш  вигук:    «Спалах  зліва!»,
ногами  падаєш  вперед.
16.04.2020р.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: Анатолій Костенюк