Коли дні безкінечністю повняться…

Коли  дні  безкінечністю  повняться,
коли  ти  забуваєш  про  те,
що  метелик  за  промені  ловиться
і  що  віра  з  листочка  росте...

Коли  серце  бубнявіє  мукою  -
безкінечна  рутина  бруньчань,  -
оживляєшся  тихими  звуками
молитов  чистослівних  ячань.

Оживляєшся  білими  вікнами,
що  притягують  небо  до  стін,
і  думками  гаруєш  незвиклими
з  понівечених  болем  колін.

Й  намагаєшся  геть  не  осліпнути,
поки  жала  і  в  груди,  і  в  ум.
І  не  звикнути,  Боже,  не  звикнути,
не  всотатись  розпукою  лун!

Не  забути  про  сонячні  промені
і  про  спраглих  метеликів  спів,  
про  листочки,  що  прагнуть  долонями
загої́ти  цю  вервицю  днів...

22.05.20  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Леся Геник