Так хочеться втекти часом у ліс,
З дріадами в туманах помовчати,
Без зайвої одежі, без валіз,
Мов дервіш, не спиняючись кружляти.
Торкаючись душею до вітрів,
Забути хоч на мить, хоч на годину,
Той сумнів, що проріс із почуттів,
Ту слабкість, що проникла у сльозину.
Проте, від себе вже не відріктись,
У світі парадоксів і спокути
Хтось мріє загубитись, хтось знайтись,
Хтось мріє пригадати, хтось забути.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Sukhovilova