Думи мої, думи,
вами я живу,
і коли працюю,
й, навіть, коли сплю...
З вами на подвір"ї,
в хаті і в садку...
Ви завжди зі мною,-
в кожному кутку...
І в будні, і в свята,,
ви зі мною теж...
Вам я завше рада,
й вдячна до безмеж...
Бува в день погідний,
я іду у гай...
З вами споглядаю
рідний мені край...
Небесами чистий,
далі голубі...
І ви, мої думи,
у мені живі...
Я прошу вас, думи,
будьте при мені,
ви мені потрібні,
думоньки мої...
З вами я витаю,
аж на край землі,
і зовсім не страшно,
навіть, там мені...
Часом мене мрії
несуть до небес...
Є там, мої думи,
немало чудес...
Може я й пізнаю,
оті чудеса...
Мені ж до вподоби
і земна краса...
Я все розглядаю
з подивом бува,
й навіть відчуваю,
ті справжні дива...
Я спостерігаю
за тою красою,
і я їй радію
літом і весною...
Отак потихеньку
я в світі живу...
З вами,мої думи,
я не пропаду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: геометрія