Простелилась місячна доріжка
Від вікна аж до самого ліжка.
Та мені в цю ясну ніч не спиться,
Кольоровий сон мені не сниться.
Заглядає місяць пустотливий,
Він сьогодні вповні, то й щасливий.
Тому й шкірить безсоромні очі –
Що ж тобі не спиться серед ночі?
Що ж ти зириш, місяць ясноокий,
Чи не бачиш, що я одинокий?
Що ж ти з мене цілу ніч глузуєш?
Чому серденька мого не чуєш?
Чи прилине ластівка з містечка,
Чи зів’ємо разом ми гніздечко?
Чи ми будем з тебе пустувати,
Ясний день і сонечко стрічати?
І тоді я Богу помолюся,
І коханій низько поклонюся,
Подивлюсь на твій ріжок старенький...
Завтра знову зійдеш молоденький.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Микола Нагорний