Роки, роки

Роки,  роки,  наче  водиця  
Стіка  в  розпечений  пісок.  
Та  ще  не  висохла  криниця,  
В  стежині  не  останній  крок.  
Ще  соловей  мене  хвилює,  
Як  на  поріг  прийде  весна.  
І  день  чарівний  подарує  
Фортуна-доленька  моя.  
І  не  розтрачені  ще  сили,  
В  порохівниці  порох  є,  
На  скронях,  правда,  зими,  зими,  
Та  б’ється  ж  серденько  моє!  
На  мене  не  косись,  кирпата,  
З  коси  твоєї  тільки  зло.  
Я  маю  ще  пожить  за  брата,  
Ми  ще  побачим,  хто  кого!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Микола Нагорний