Написала, коли була далеко від України. Та, минула, весна нагадала чимось нинішню, холодну, аномальну. Але весна - це завжди початок. Не втрачаймо свою весну...
**********
Цьогоріч я її утратила,
довгождану свою весну:
На розквіття сніжинки падали,
і черешні вже - не до сну...
Ще до сходу цвітінням марила
за вікном у чужім саду,
Та завіяло і нахмарило
на любов її молоду...
Вже несила хитнути гілкою,
вже від холоду мерзне цвіт:
Заблукала весна сопілкова
серед пагорбів і боліт...
Задощило густими мряками,
завинуло у хмарну шаль...
Вчора ворони в лісі крякали -
накликали комусь печаль.
СтрІла шквалами і туманами весна-
красна в чужій землі...
Чи ж насниться весна тюльпанова
в рідній серденьку стороні,
Що бринить в яблуневосніжності,
в сонцесяйних хоралах днів?..
А на відстані серця ніжності -
рідний сад, що уже розцвів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)