Річка... Верби…
Розмовляють між собою береги.
Тихо шепчуть до водиці:
«Уперед… Вперед пливи!»
Рибка сплисне.
Спинку вигне і сховається на дно.
Береги стоять, як варта.
Оберегом буть дано.
В білих платтях тут ромашки,
мов зібралися в танок.
Подивитись танець гарний
Захотів малий в’юнок.
Каже берег: «Нам ромашок
ти, будь ласка, не злякай!
В комишах притихла щука.
Як побачиш - то тікай.»
Над в’юнком схилився низько
кущ калиновий рясний.
Як помітить хижу щуку,
скаже їй: «Чіпать не смій!»
Та приспали щуку верби.
Хай радіє рибеня.
Скільки можна див побачить
тут на березі щодня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Надія Башинська