«...Лікаря не потребують здорові, а слабі!» (Біблія, Мт.9:12)
Сам собі неприємний зробився,
Від гріхів геть втомилась душа.
Крізь безсилля своє ти молився? -
У молитві розрада твоя.
Мов конвеєр — пороки, пороки…
З своїх сил лиш фіаско одне.
І признатися страшно — в них роки…
Є надія! - Це Слово Святе!
Ти відкинь самоправедність, гордість.
Вовку, скинь з себе шкуру вівці!
На свою не надійся хоробрість,
Справжня сила в Небеснім Отці.
Залиши «мудреців» поучання,
Філософію сенсу життя.
Сам Христос є найбільше надбання,
А спасіння — дарунок, мета.
Хто б не був ти: простак чи вельможа,
Зрозумій, тобі треба Ісус.
Саме нині година погожа,
Не кажи: ще колись навернусь.
З багажем всіх гріхів потаємних,
На колінах в молитві іди
До Отця. Ти Йому так потрібен,
Своє місце у Церкві знайди!
Він давно вже на тебе чекає,
А ти власну мораль будував,
Самоправедних Бог теж спасає,
Як і тих, хто гріх явно вчиняв.
Ти в якій категорії, друже,
Чи ти став уже Божим дитям?
А можливо без віри, байдуже
З свого серця Христа виганяв?
А можливо творив добре діло,
І ще мислиш — себе цим спасеш?
Не спасеш! Боже Слово звістило:
Без Ісуса у ад попадеш.
Спас сьогодні тебе закликає:
«Рідний сину, вертайся у дім».
Там на тебе блаженство чекає!
Добрий Батько — найкращий Друг твій!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Лілія Мандзюк