Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873595
Скло в пуантах для Зевеса
і про це не пише преса,
але пише вже про інше,
який привід? А що вийшло?
“Як би отого Зевеса
потягнуть і так, щоб преса
не сварилась так і сяк,
як без того, чи ніяк?”
Так собі подумав німф,
затаївши в собі злість,
а ще заздрість, що нема
отакого талана.
Інший є в нього талан,
дотепер із ним був пан,
сподівався, що усюди
допоможе й люблять люди.
Хоч любили не усі,
а дурниці як туди
учиняти починав,
радника лихого мав.
Той порадник - тільки сам,
дрібна заздрість – його крам,
викидати, не знайти,
слід давно згубить сліди.
Щонайперше - так його
німфа ж бо зеленого,
а хто досвід в житті мав,
прикрість не одну здолав.
Подолає й цього разу
скло в пуантах і заразу,
що страшніша від біди:
заздрість, німфе, прожени.
Прожени, бо тебе з’їсть,
з нею радість втратить світ,
хоч вона і зелена,
не здолає Зевеса.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878928
22.05.2020-24.05.2020
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Светлана Борщ