На сірому ґрунті

На  сірому  ґрунті  проклюнулась  зелень
І  пнеться  до  сонця  крізь  браму  із  хмар.
Плямиста  епоха  —  заквітчані  села,
І  гордо  звучало  —  як  гімн  —  «хлібодар».

Ланами  пройтися  могли  аж  до  краю.
Стежини  зміїлися  поміж  колось.
То  співи,  спитаєте,  в  полі?  у  гаю?—
Де  праця,  там  пісня,  бо  так  повелось.

Брели    біля  ставу,  левадою,  садом.
Обіч    чебреці  й  голубінь  васильків.
Верталась  з  просапки  жіноча  бригада  —
Навстріч  висипав    їй  гурток  дітлахів.  

Хоч  праця  нелегка,  у  будні  і  в  свято,
З  світанку  до  сяйва  далеких  зірок,
Та  кожний  плекав  свої  мрії  крилаті,
Здавалося,  щастя  від  них  лиш  на  крок.  

Натруджену  молодь  звав  клуб  вечорами  —
Зал  —  музика,танці.  Індійське  кіно.
В  коханні  освідчення  під  яворами,
В  кутку  забивав  хтось  козла  в    доміно…

Минула  епоха.  І  ми  тепер  інші.
Зачинені  клуби.  Мов  пустка  село.
Про  працю  у  полі  не  пишуться  вірші.
Було  —  проминуло,  та  не  відлягло.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Valentyna_S