Схлипує обвуглена весна

Дощова    нахмарилася    туга  –  
 Схлипує    обвуглена    весна,
Лиш  яскрава    сонячна    попруга
Розорала    темні    небеса.

Палахкі    тюльпани    пригасили
Факели    жагучого    вогню.
Ярим    знаком    плідності    і    сили
Зерно  проростає    у    ріллю.

Від    початків    Світу    проростає,
Кров  землі  –  живлющу    воду    п’є,
І  нема    тому    кінця    і  краю…
Ластів’я    в  гнізді  –  єствО    моє.

І,  дрібна    зернинка    Макрокосму,
Щось    там    по-дитячи  лопочу…
Прагне    все  душа  людського    зросту  –  
За    науку    болем    заплачу.

Ця    весна    тривогою    бунтує:
Сипле    роси,    тьохкає,    цвіте…
І  прозріння    болісне    дарує,
І  проміння    стелить    золоте.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)