Комонний степ розправляє чоло
І хреститься у безвідь ще й дорогами
Коли б віз чумаків не йшов в село
Стріля чубатий час церковними дзвонами
І пада ниць невитравлений звук, що
голіруч справляє мусі смерть
десь павук в колоссі.
йому бо вже в житті і довелося
кучерик часу вити з мук і мух...
І варто чи то verte в тій землі
шукати рукотворні жили-рала
І пощо мертві і живі заправили
той степ в картинну раму...
(с)
Комонний - по котрому їздять кіньми
Verte - перегорнути
Пощо - чому
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Журавель Константин