Людство

Самим  страхом  засуджені,
Покарані  собою,  
Благаючи  спасіння  у  малюнків.  
Де,  за    коліна  збуджені
Строкатою  юрбою,
Чекають  величезних  подарунків.
 
А  людство  ще  походить  на  дитину,
На  ще  малого  
Велетня  із  душ.
На  помилках  навчається  невпинно.  
Веде  дорога  
У  підступну  глуш.

Назвавши  чорне  білим,
У  темряві,  як  вдома.
У  люте  "добро"  віра  -
Фарбована  ворона
Не  стане  птахом  миру.

Хай    зовсім  світлим  нарекли  піар,
А  чути  сумнозвісний  заклик  КАР.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Андрій Ключ