Не зарікайся, незарікаїне!
Плід вже налився соком спокус.
Розум блукає. Світ – неприкаяний.
Не забариться зміє-укус.
Божа правиця, що нарекла мене
Совістю, Серцем, Словом з Небес,
не вбереже від блуду по ламаній
розум розпусний, з ним – і тебе ж.
Тропи медові – рідні, торовані
стежать і зводять на манівці.
Байдуже – пішки, верхи на ровері –
зрештою, вкотре зламано ціль.
Все ж, не здавайся: мчи серпантинами!
Знаю, свинцевий – кожен твій крок.
Каїне, брате, бачу, що ти мене,
знайдеш, зберігши віру і кров.
Скільки б спокуси серце не плавили,
перемінивши сотні одеж,
вірю, що станеш, Каїне, Авелем.
Небо прихилиш. Спокій знайдеш.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Олександр Обрій