Це мій народ!

Хто  сказав,  що  народ  –  це  спина  і  коліна?
Мій  народ  –  споконвіку  незламний  борець.
В  нього  крила  -  міцні!  Його  сила  -  нетлінна!
Не  слуга  мовчазний  –  трудівник  і  творець!

Мій  народ  –  це  добро,  працьовитість  та  віра,
Що  споганили  розпачем  біль  та  нужда.
Вчиться  він,  через  галас  звучить  його  ліра,
Й  у  полові  знаходить  премудрість  зерна.

Де  ж  його  поводир,  що  здолає  зневіру,
Що  Мойсеєм-пророком  вестиме  народ
Й  буде  жити  для  нього,  і  справдить  довіру,
Не  для  лавр,  марнославства,  хвали  й  нагород?
 
Хай  кружляють  круки,  нехай  брешуть  лисиці,
Що  народу  нема,  і  вже  близько  кінець  –
Він,  мов  Фенікс,  завжди  із  руїн  відродиться,
з  теплоти  наших  щиро-гарячих  сердець.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Тетяна Бонд