Дай руку мені, і я поведу
Тебе на чудову гостину
До Феї, в якої є квіток мільйон
В цю теплу і сонячну днину.
Заходь, не вагайся, ось хвіртка проста,
Продумане все до дрібничці,
Тут можна роззутись і далі іти
По ніжній зеленій травичці.
А ось і вона - Фея ягід й квіток,
Нас радо уже зустрічає,
Лише не дивуйся, бо всіх вона тут
Цілує завжди й обіймає.
У сукні рожевій, як роза палка,
А очі - блакитні волошки,
І сяє в них усміх і доброта,
І пихи нема анітрошки.
Тонкі і тверді червоні вуста
Всі риси виказують сильні,
Проте вимовляють солодкі слова,
До лестощів й пустощів схильні.
Нас там проведуть по доріжкам чудним,
Де враз затремтять анемони,
Тюльпани, мов дзвоники, задзеленчать,
І голови схилять піони.
Барвисті іриси в нарядах ясних
Уклоняться нам в реверансі,
А віти бузкові пахтітимуть нам,
Й киватимуть маки у трансі.
І все смакуватиме: кава і чай,
І пір'я зелене цибулі,
Ми будем сидіти посеред трави,
Й рахуночок слухать зозулі.
Там ще Дивна пані в садочку живе,
Представлять їй нас із тобою,
Відкриє лиш ввечері личко своє
І вразить своєю красою.
Ось все, день потрошку-потрошку і згас,
Нам Фея помаше рукою.
"Ми дякуєм щиро!" І чуємо враз:
"Дорога хай буде легкою!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Таня ШерепКо