НА СВЯТО МИКОЛАЯ, 2 (Про Миколая, +2)

               Про  Миколая

Я  розкопав  мій  скарб  цікавості  —
От  зміг  літати  у  розломах  із  тобою:
Ба,  люд  став  раптом,  як  він  є,  травою!
В  небесній  щедрості...  й  небавості.

Премилая  усіх  осново!
Глибокий  дух  —  сонця  ласкає...
Струна,  що  тонка,  —  тенькне  знову...
Святішого  не  знайдуть  слова
З  «посмертної»  твоєї  слави!

Милий  наш  отче  Миколаю!..
2001

                 Миколаєва  церква

Ти  моя  поезія:
Пишний  взір  годеції,
Непалюче  сонечко:  рай  —  
                                                         у  вільшняку!
Любить  світ  фільварками,
Зимами  —  із  сварками...
Чи  не  ліпше  прямо  люби́ть  —
Весну  отаку??

З  поля  був  я.  Прийнятий  —
Міг  з  печалі  вийняти:
Мив  грибочки  мов  суниці  —
                                                 в  друшляку...
І  молився  на  одземку
Однаково  —  влітку  й  взимку...
Дивувались,  що  дроздів  не  виджу
У  березняку.

Ти  ж  моя  поезія,
Ясний  взір  годеції,
Непалюче  сонечко:  рай  —
                                               у  вільшняку.
Любить  світ  —  за  чарками,
З  реготом  під  арками!
Чи  не  ліпше  милу  любить  —
Весну  в  сосняку!..

Сосняк  пахне  ладаном.
Весна  гріє  ла́дами...
Весна  —  водоспадами  в  груди
                                                           диваку!!
Так  винайшлось:  що  голову
Ношу  непоголену  —
І  якось:  не  як  то  в  ліс  —  а  на  карку́...

Ліснику  —  ще  якось  так...
і  начальство  —  жар  в  костях.
А  не  вниз  —  чого  б  це?  як  це  —
                                                             щоб  лісовику?

А  в  мене  ж  поезія,
Царський  взір  годеції!
Та  й  поставлю  церкву  я!!!  —
На  світлім  горбку!
Та  прийшли  з  люцерною  —
Обсіяли  церкву  всю…
Чи  не  можуть  любить  прямо?
Може,  медом  —  в  бортнику?

А  ти  ж  моя  поезія!  —
Ніжний  взір  годеції...
Тихе  лісне  сонечко,
                                                 свічка  в  свічнику...
Люблять  всі  —  фільварками,
Зимами  із  сварками.
А  я  серцем...  люблю  в  церкві
Свічницю  таку.

Та  й  живем  по  совісті!
А  в  сердечній  повісті  —
Й  кінець  світлий...
А  на  Світлім  —
                                       церквочка  сія!!  
Хто  нас  завжди  радував?
За  любов  нагадував?
Царськи  дарував?
І  одна  з  ікон  шепнула
Тихо  в  серці,  мов  сяйнула:
«А  це  я...»

Ти  ж  моя  Поезія!!
18.10.2005

               Тонкощі  св.  Миколая

Святий  Миколай  літає  —  і  опером,
і  поетом…
От  хто  ясніється  в  сонячних
Божих  воленнях!!
Сьогодні  дихнув  мені  між  етикетом:
«Тихо!  проповзай  під  паркетом,  
Марія  тобою  трохи  незадоволена…»

2001

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович