Я Бога молю: хай скінчиться війна,
Людське хитре ру́сло пекельного зла!
Людина людину хай не вбиває:
Життя ціннішого ж дару немає.
Крізь сльози питаю: коли кінець буде?
Чому ллються сльози матерям на груди?
Невже так важко нарешті зрозуміти:
Війна руйнує світ! Правди ніде діти.
Як же ж це ницо на смерті гріти руки,
Людей віддавать за срібняки на муки!
Що з того людині, що світ покорила,
Коли свою душу у крові омила?
Та зійде ще сонце, знову буде мир,
А поки нехай цей весняний вир
Понесе в небеса наші молитви:
За наших солдатів, щоб живими були.
Ф.С.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2020
автор: Ф.С.