Україно моя, чому ти зажурилась?
Чому плачуть довкола, жінки й матері?
Чому голови низько свої похилили,
Молоді й сивочолі країни сини?
Україно моя, ти моя Батьківщина,
Чому маєш ти долю, настільки складну?
Чому завжди хотіли тепер розіп'яти
Й підкорити собі, твою землю святу?
Україно моя, ти триматися мусиш,
Бо доволі багато, вже пережила,
Бо чимало людей, віддали Богу душу,
Щоб ти, моя земле, незалежна була...
Не здавайся ніколи, моя Україно,
Не ставай на коліна - ти гордо живи,
Доки є в Україні іще патріоти,
Захищатимуть тебе, від бід і війни...
Україно моя, не сумуй й не журися,
Незалежною ти, маєш бути завжди,
А за твою свободу, ми будем молитись
І любити тебе, будем також завжди..
Катерина Мотуз
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: Катерина Мотуз