Коли ти мовчиш, плаче дощ за вікном,
Від вітру здригається шиба.
Вкривається озеро темним сукном.
У судорозі мечеться риба.
Коли ти мовчиш, плечі втягує сад.
І ліс очі хилить додолу.
Птахи не співають весні серенад.
Кульбаби стрижуться наголо.
Коли ти мовчиш, гасне в печі вогень,
І холод проказує: «Welcome!»
Але коли сходить твій голос, як день,
На серце лягає веселка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)