Чи є у Вас такий разючий спогад,
Закрить лиш очі й серце аж щемить?
За ним всередині є лютий справжній голод:
Хтось рідний в ньому, мов живий стоїть...
До Вас він посміхається ласкаво,
Ніжні промінчики аж ллються із очей,
І ладні Ви забути все довкола,
Впізнавши справжню цінність всіх речей.
Кожна дрібничка, рисочка чи зморшка,
У Вашій пам'яті закарбувались так,
Що достеменно десь вони існують,
В отих непізнаних навколишніх світах.
То - найдорожчий, найцінніший скарб Ваш,
В часи коли Вам сумно й щось болить,
Лише б згадати образ той яскравий,
І дух Ваш вже нікому не зломить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2020
автор: Таня ШерепКо