До Зейнаб

так,  реальність  –  як  сонце;  людський  розум  –  як  чорна  хмара.
все,  що  ми  бачимо  –  це  відображений  непізнаваний  абсолют.
там,  якщо  ви  не  знали,  ми  –  нерозлучна  пара.
дитино,  як  же  ми  терпимо  нашу  розлуку  тут?

з  усією  любов'ю,  повагою,  з  безпрецедентною  шаною:  
я  буду  вам  старшим  братом,  сестрою,  коханим,  коханою,

втіхою  і  порадою,  і  другом  на  всякий  час;
я  буду  вам  джином  з  лампи  в  будь-якій  вашій  потребі.
тут  на  землі  ми  –  тіні,  втілені  напоказ,
а  насправді,  моя  маленька,  мешкаємо  на  небі.

думаю,  ви  й  самі  відчуваєте  щось  подібне:
цей  таємничий,  могутній  метафізичний  сум.
наше  земне  існування,  смішно  неповне  й  хибне  –
лиш  на  хвилях  моря  ймовірностей  біло-зелений  шум.

справді:  все,  що  призначено  людям  –  шукати  своє  кохання:
те  єдине,  що  двох  пов'язує  так  само  й  на  небесах.
буду  вам  ким  ви  схочете;  запалю  ваше  ніжне  серце,
як  шиїтську  мечеть  в  маарраті  підпалив  милосердний  аллах

за  мотивами  абу-ль-аля  аль  мааррі

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Alisson