Сьогодні був вітер, розкидав по двору сміття,
Стара фотографія з докором дивиться в очі .
На ній лише мить, але, може, ціною в життя...
Смітник це фінал, а колись були ранки і ночі...
Та жінка на ній уже, певно,померла давно,
Когось відлюбила, колись, як заведено, мріяла,
Дивилась із ним чорно-біле наївне кіно,
Рішуче мовчала або нерозважливо діяла...
І пам'ять про неї зійшла у пісок як вода,
І лиш фотокартка лежить у калюжу вмурована...
Дивись, перехожий, яка вона там молода,
Так жаль, що безсмертям у пам'яті не обдарована ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Анна Шульке