Ми всі страждаємо через навчання/роботу
Навіть, плачемо, що дощ в суботу.
Просто все набридло, просто втомились,
Ще й кошмари три ночі підряд снились .
Про це все ми дуже швидко забуваєм,
Коли її в себе на порозі відчуваєм.
Чорна вуаль, брюки - прямі,
От вам і Смерть в класичному костюмі.
Червона помада, усмішка безжальна,
Хто б міг подумати, що Смерть - ідеальна.
Але під одягом в неї війна, хвороба, чорнота
І коли приходить - це вже остання твоя нота.
Присяде елегантно і рукою проведе.
Секунда, дві і когось з собою забере.
Вона приходить завше без новин,
Але в кінці шепоче: "Мінус один".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: TetianaBerezova99