Дощ,він ніби і ні про що, іде собі, все іде...
Та ні, він шепоче, просто незнайомі слова.
Там, де таке слово краплею на землю впаде,
Стане стрункими рядами норовлива трава.
Розкриються квіти, як почують тихий привіт,
Розвіє листя по парках мокрі вірші...
Асфальт калюжами сонно гляне на світ.
Веселка зійде в чийсь юній добрій душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Анна Шульке