Сапаю грядку, вечір настає
В зомлілу землю щедро воду ллю.
Як добре, що у мене в світі є
Все те, що я по-справжньому люблю!
Як добре, що на світі люди є,
Кому потрібно те, що я живу,
Для кого, тільки ранок настає
У Бога я прихильності молю!
Бо врешті решт, цікавлять тільки їх
Мої турботи, мрії, каяття,
І врешті решт лише від них одних
Залежить зміст і сенс мого життя.
Спасибі, що на світі серце є
З яким так затишно, мов у раю.
Сім’я, родина, друзі – це моє
Те, що найбільше в світі я люблю!
*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: Саша Чорнобіла