Журавлиний клин в небо тягнеться,
Сумом плаче вікно.
Тепле літечко не повернеться,
Відбуяло воно.
Що було колись відвеснилося,
Наче і не було,
Відкохалося, відлюбилося,
І з водою зійшло.
Лиш у спогадах, та у снах моїх,
Травень цвітом горить,
Красним літечком посміхається,
Соловейком дзвенить.
А моє життя зосенилося,
Душа плаче дощем.
Молоді літа розгубилися,
Лиш в очах сум і щем.
І думки мої тихо квиляться,
Мов поранений птах.
Про весну-красну тільки мріється.
Про веселку в степах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2020
автор: Микола Нагорний