Проведу вас до краю, з якого нема вороття,
подивлюся услід вам, згадаю все любе і давнє,
буде холод в душі і розпачливе гостре знаття –
більше ми не побачимось в цій голубій сповідальні.
Я прикинусь бадьорою і повторюся не раз,
вам бажаючи щастя і довгої плідної праці,
та обоє ми знаємо – сонячний промінь загас
у кінці ваших довгих, до болю знайомих дистанцій.
Коли зникнете ви, і ніхто не здригнеться ніде,
прогримлять серед поля незримі безшумні гармати,
й половина життя мого тихо за тим відпаде,
та про це ви ніколи-ніколи не будете знати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2020
автор: Вікторія Т.