Пахни́ть бузок в весняному суцвітті,
З - за офіранки ранок визира.
Шле сонечко проміння, мов у літі,
Збираю у букет рясні слова.
Його я подарую своїй мамі,
Скажу їй, що ріднішої нема.
Поставлю свічку за здоров'я в Храмі,
Нехай Господь її оберіга...
Я пригорнуся ніжно так до нені,
Вона мене обніме за плече.
"Як добре доню, що ти є у мене!"
Сльоза з її обличчя потече.
Букет зі слів - найкращий подарунок,
Букет зі слів - то сонце і тепло.
Торкне щоки матусин поцілунок,
Ніколи не забуду я його.
Яке то щастя бути з нею поруч,
Дитинство відчувати ще своє.
Дарунки дарувати їй власно́руч,
Нехай матуся довго ще живе!
Нехай живуть матусі на цім світі,
Нехай Господь здоров'я посила.
Допоки є вони - то ми, ще діти,
В букет збираємо для них слова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)