Для України він найкращий син

 
Чутно  бавх,  нестало  враз  ворон
і  скло  посипалисось  з  старих  вікон.
Чи  то  здалося,  чи  то  заплакала  дитина
А  перед  очами  розгорілася  хатина.
Ворожої  ненависті  до  нас  хватає
Сподіваюсь  в  ній  мирян  немає?!!!
Отак,  жили,  небажали  зла  нікому
а  то  наначе  з  чистого  неба  грім
сьогодні,  тут,  далеко  від  дому
а  завтра  може,  так  само,  статись  з  моїм.
Змощився  від  диму  біля  шибки  виноград
і  танк  топтав  розквітлий  сад.
А  той  стріляє,  наче  гра  для  нього
Противник  миру,  він  не  знає  Бога!
Нанюханий,  він  незнайомий  з  болем
наколений  та  в  крові  з  алкоголем.
Господи...  Шепочу...  Та  як  так  можна...
і  цінна  мить  здаєтся  кожна.
А  перед  очами  мої  мрії  всі  крилаті
А  якщо  мішенняю  буду  я  в  тій  хаті.
І  незможу  більше  рідних  обійняти...
Це  сум...  І  сташно  уявляти...
Я  жити  хочу,  я  ж  життя  іще  не  бачив
хочу,  скільки  Бог  мені  назначив.
А  не  у  спогадах  про  мене,  зрозумій
Я  щасливий  на  землі  своїй!
...  всі  ми  підемо...  всі  ми  із  пилу
пилом  станем,  і  будемо  мати  могилу.
І  може  на  тому  світі,  Де  зброї  немає.
із  вами  зустрінемось.  Хто  його  знає.
І  якими  ви  небули  би  у  душах  чудові
Та  і  там  руки  ваші  будуть  у  крові...
Господи,  Отче  наш...,  стою  і  молюся,
захисти  батьківщину,  за  неї  борюся.
За  миром  ми  тут!  Не  вмієм  ховатись
з  тобою  ми  Боже!  Нема  чого  нам  боятись.
Вірим  не  даш  щоб  лихий  час  настав
і  москаль  собі  наші  землі  забрав.
Свята  правда  для  віх  є  зразком
І  ніхто  не  назве  його  слабаком...
Коли  болю  повні  очі.
Вовком  завила  душа  серед  ночі.
...  закінчив  свій  шлях  побратим
Навіть  незойкнув,  лише  став  блідим.
Він  не  пожалівся,  що  його  заболіло  
Шматок  міокарду  калиновим  соком  залив  його  тіло.
Прямо  в  серце...  Біля  тополі  схилився  
Лежав  і  у  небо  дивився...
І  що  би  не  чули  з  новин
для  України  він  найкращий  син.
Найріднішший,  не  чужий
найсильнішший,  розміром  в  життя  є  дорогий.
І  день  за  днем,  що  Бог  нам  дав  
за  тебе  і  за  мене...  мужньо  Воював...
Це  не  театру  пєсса,  яку  багато  чули    
це  на  яву  все  було.
Зло  ту  прокручує  переді  мною  мить,  
а  він  в  сирій  землі  вже  спить.
І  байдуже  йому,  як  там  напишуть
чи  буде  він  героєм,  чи  ніким  залишуть.
Чи  зроблять  з  нього  в  фільмах  драму
та  смерть  викопала  ще  одну  яму...
Вона  не  жінка!...  Бачив  як  косу  ще  мила
на  раба  інстинкту  відтоді  перетворила...
Шукав  пояснень,  та  незнайшов
Він  був  приміром,  але  рано  так  пішов...  
Та  як  різниця...  Чи  рано  чи  у  вечері...  Тепер?!...
А  його  нема...  Для  світу  він  помер...
Його  обличчя,  було  веселе  як  підбіг  
Він  всьміхався...  а  біля  його  ніг,
біленький  голуб  сів.
І  курликав  щось  так  неспіша...
Жаль  що  я  його  незрозумів.
...можливо  це  була  його  душа.
Можливо  він  прощався...  з  Божим  світом,
А  от  одне  не  можу  зрозуміти!  
За  кого  він  помер?  Що  їм  був  накоїв
За  призедента?  Заради  кількості  героїв?
За  ради  того  щоби  жінка  залишилася  вдовою?
За  ради  влади  жертвував  собою?!
Чи  щоби  мама  хустку  чорну  натягнула?
чи  заради  того  що  грошей  вам  мало  було?!
За  кого?  За  те  що  комусь  нафти  мало?
За  те  що  москалеві  наших  земель  бракувало???
Чи  президент,  програв  вітчизну  в  карти!
Багато  версій,  та  життя  цього  не  варте!...
 ...  а  як  він  пишався,  Бог  один  знає
що  у  нього  син  козак  підростає,
коня  деревянного,  і  шаблю  вже  має,
та  кілька  слів  вимовляє.
 ...  а  Марічка,  вчится  гарно  у  школі
і  грає  в  виставах  головні  ролі.
Лікарем  був,  скільки  він  людей  рятував...  
на  кожні  симптоми,  влучні  ліки  давав...
Часом  сам  біля  хворих  був  ночував.
...  а  скільки  ще  би  врятував...  



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2020
автор: Володимир Український